а обидно то. а я сама сделаю.
=)
а пока.
чуточка новенького=)
назавжди пофарбовані руки
пробиті залізом вуста
вже традиційно
єлектронні в навушниках звуки
демократично-абсурдний устав
комерційно
сучасністю отруєний розум
кимось сфабрикована правда
ваша непричетність
масовий дебільний лозунг
людиноподібна мавпа
невичерпність
жанглери потойбічного часу
виплекана вульгарність
нововчення
теперішня змішана раса
джерела брудні та марні
новодення
***
Мій корабель хитають хвилі часу.
Хтось падає, хтось сходить знов на борт.
Я в черзі за квитком у касу
на вже минуле свято і вчорашній торт.
Мій корабель згасив вночі вогні
і плине вільно, оминаючи маяк.
Я переможена тобою у своїй війні,
і ти для мене рідний, та чужак.
Мій корабель підніме вище крила
і вітер гнатиме його на схід.
Я тільки-но від тебе полетіла,
ти вже забув мій невагомий слід.
Приборкана стихією між скель,
я мовчки запиваю вином рани.
Ти вже давно знайшов свою "мішель",
Я знову побудую свої грані.
***
Я покупаю два билета счастья.
Сегодня Битлз, завтра будут Сплин.
Сосед невзрачно скажет:"Здрасте,
Вы помните о выставке картин?"
Я отказалась от порочных истин.
Убила ненарошно мир.
И призраки из-за окошка свистнут,
увидев бессердечный пир.
"Входите все! Бесплатное вино!
У Вас болит? Душа гноится?
Тогда влетели Вы не в то окно,
здесь все бесчувственно и боли не боится.
Ну раз вошли уже - садитесь.
Открою Вам секреты бытия.
Я вижу на меня Вы все же злитесь.
Вы лучше бы послушали меня.
Когда-то я была ранима, как и Вы.
Ведь так легко воткнуть кинжал.
Сначала столько нежности, любви.
Потом, как пес, к другой сбежал.
Тогда-то я решила променять
и сердце, и свой дух на песню.
Не надоест ее мне без конца включать.
Мы навсегда останемся с ней вместе."
Я так хочу хоть один ломтик счастья.
Под отзвуки любимых Битлз или Сплин.
А на пути сосед и снова "Здрасте".
Да не пойду на Вашу выставку картин!
